Євромайдан →  Чим я можу допомогти українській революції?

Не бійся ворогів – в найгіршому випадку вони можуть тебе вбити.
Не бійся друзів – в найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити.
Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство.
Бруно Ясенський, "Змова байдужих"
(страчений у 1938 році)


I am Ukrainian and I cannot keep calmУкраїнський народ вже двічі за останні чверть десятиліття відстоював своє право на європейський вибір – у 1991 та 2004 роках. Зараз нам з вами доводиться відстоювати це право вже втретє – можливо, що остаточно. Сподіваюся. Хоча цього разу, побоююся, це буде зробити чи не найважче. Комунізм, Кучмізм, Бандитизм – різні голови одного і того ж самого дикого звіра. І історія лиш в майбутньому покаже, котру саме з цих голів було стяти найважче. І за перемогу над котрою з них нашому народу доведеться заплатити найбільшу ціну. І чи тепер, у 2013 році – і вже втретє поспіль – нам вдасться здобути таку важливу перемогу.

Важливу – тому що у нас немає шляху назад.

Адже всі ви добре усвідомлюєте й самі, у що незабаром може перетворитися ця вже нелегітимна влада, якщо її, не дай Боже, не вдасться скинути. Побороти її шляхом виключно мирної революції. І яка вже зараз такими дикунськими методами воює проти свого власного народу. Кривавими побоїщами мирних демонстрантів і журналістів, заручниками в СІЗО, беззаконними суддями, провокаторами і бандюками, щедро оплаченими на вкрадені в народу гроші. Таке майбутнє може стати навіть ще страшнішим, ніж ми це зараз можем собі уявити. Жахливою Кримінальною Зоною, на задвірках Європи, під патронатом гебешного східного царька.

Так, ми не можемо напевне знати майбутнього наперед – а ні свого особистого, а ні долі своєї держави. Проте в чому можна бути певним беззаперечно, що зараз це майбутнє залежить від нас з вами. Від кожного з нас. Від нашої совісті.

Я не хочу боятися жити в своїй країні. Не хочу, щоб в ній боялися жити мої рідні, друзі та численні знайомі. Я також не хочу, щоб в моїй країні боялися жити всі ті сотні тисяч і мільйони геть незнайомих мені людей, моїх співгромадян, що героїчно стоять зараз на Євромайданах – по всій Україні і за її межами. Слава героям – кожному з них!

Так, я знаю наперед, що після перемоги у нас не буде нестачі на героїв. Бо після перемоги "записуватися в герої" чомусь завжди значно легше і простіше. Проте я не хочу навіть того, щоб в моїй країні боялися жити ще й всі ті, котрим зараз є і завжди було байдуже до долі країни, громадянство якої вони мають юридично – лише формально, а не по совісті.

Проте якщо ви не з останніх, то прошу запитатися себе:
"Що я особисто можу зробити для своєї країни?"

Зараз, а не потім. Бо "потім" може бути вже надто пізно.

коментарі:

Наступна хвиля мирної української революції розпочинається - сьогодні Український католицький університет оголосив про акцію громадянську непокору (зло)чинній владі:
Спільнота Українського католицького університету оголошує громадянську непокору президентові та його уряду і разом з Євромайданом та – ми переконані – усім українським народом домагатиметься негайної відставки чинної влади, сформування тимчасового уряду й проголошення дострокових виборів в усі органи влади
Повний текст заяви на сайті Українського католицького університету: http://ucu.edu.ua/news/10902/

додати коментар: