Цифрова дистрибуція та її доля в Україні

Гадаю, основні перепони в нас це: ціни та зручність. Ці два показники є основною рушійною силою того ж iTunes, але в основному лиш для жителів сполучених штатів.

На рахунок зручності, якщо людині буде простіше викачати з файлообмінної мережі ніж придбати щось в магазині (з сумнівною надійністю, та проходячи через хмару незрозумілих питань) , то вона викачає.

На рахунок цін, скажемо там де буржую 20$ це копійки, то для пересічного українця зовсім ні - це стосується ігор та дрібного ПЗ. На рахунок музики, то смішно продавати, треки (цифровому вигляді) по тих же цінах що й звичайний CD.

Ще не зустрів ні одного онлайн-сервісу в Україні, який би міг щось запропонувати (це була підказка для не лінивих ) адекватне рішення ... торенти не рахую :) ...

І ще, вільний обмін інформацією це один з рушіїв прогресу, тому це завжди добре, що б там не тринділи :)

Ну от я до того, що в Україні є можливість і потреба створити хороші сервіси цифрової дистрибуції. Їх можна зробити зручнішими за торенти. Не кожен любитель музики/фільмів/ігор розбирається в інтернеті і легко розбереться як користуватись юторентом, трекерами і т.д. Різноманітні трекери та файлообмінні сайти переповнені рекламою, кнопками типу "Download now!", які качають зовсім не потрібні програми чи віруси і путають недосвіченого користувача. А платний сервіс міг би запропонувати чистий та зручний інтерфейс, швидке зкачування, технічну підтримку та адекватну допомогу.

Звичайно, що CD чи DVD дорожче аудіо- чи відо-файлу і сам файл по тій же ціні продавати не потрібно. Цифрова дистрибуція тим і хороша, що вона обходить всі затрати на виготовлення диску, коробки, обкладинки і так далі. Звичайно, що файли не повинні коштувати як коробочна продукція в магазині. Фактично виходить що платиться за чисту інформцію + послуги самого сервісу. Так що це мє виходити значно дешевше.

В україні ще немає хороших сервісів, я тому і пишу, що пора над цим задуматись. Поставитись з повагою до споживачів контенту та правовласників матеріалів і створити щось, що було б зручним і для тих і для інших. Наприклад з книжками. Декілька видавництв могли б об'єднати зусилля і створити сервіс, на якому автори зможуть продавати книжки і отримувати гроші. Який би працював на комп'ютерах, айфонах/андроідах, мав би декілька зручних способів оплати, можливо продавав книжки в шифрованому варіанті, щоб їх можна було відкрити тільки залогінившись в сервіс. Це не стримає хакерів, але й не дуже ускладнить роботу порядним користувачам. Створювати такий сервіс трошки ризиковано, але не так дорого як здавалось би і якщо підійти з розумом, то затрати будуть не великі, а прибуток буде.

Подібні сервіси можна було б зробити для україніської музики, можливо для українського кіно (є багато україніських короткометражок), а може і для українських ігор (розробники ж внас точно є і, можливо, в них є якісь інді-ігри?).

Вільний обмін інформацією, це чудово. І я не називаю жодних аргументів проти нього. Але у цьому вільному доступі немає купи українських книжок, музики і фільмів. А якщо б я мав можливість заплатити 20-200 гривень за книжку/фільм/музику і бути впевненим, що вони підуть на хороше діло (розвиток цифрової дистрибуції та виногорода автору твору, а не різноманітним жадним посередникам), а я отримаю якісний, грамотно оформлений, в зручному для мене форматі контент то я би це робив регулярно.

Вибачте, читав вашу статтю дуже по діагоналі. Мабуть в силу того що вже читав і слухав купу аналогічних.

Ось нещодавно був на зустрічі з директором одного великого харківського видавництва, яке освоює цифрову дистрибуцію медійного контенту (книг, мультимедія аплікацій). Ми з ним дійшли прикрого висновку (також вкотре), українського ринку платного онлайн контенту не було, нема і найближчий десяток років бути не може. Жоден серйозний видавець в це болото навіть не пхається.
З айті-технологіями те ж саме, всі аутсорсять.

Я звісно сильно хочу з цим не погоджуватися, але на жаль, мушу визнавати. А вихід з ситуації на мою думку — це не створення пропозиції на ринкув надії на прибутки, а створення спершу попиту і купівлеспроможної аудиторії. Тобто питання зовсім іншого масштабу: підвищення рівня життя, і реформи в головах людей.
Коли в людей з’явиться можливість, а головне — усвідомлення, що за контент варто платити — тоді й можна буде про щось говорити.